Гордість української культури
Минуло вже багато років,
Як по землі ступав Тарас.
Та зараз чуєм його кроки
В його малюнках і віршах.
Серед плеяди видатних діячів української культури Тарасові
Григоровичу Шевченку (1814–1861) належить особливе місце. Поборником правди і
свободи називають його. Він своєю полум’яною поетичною і мистецькою творчістю
виражав споконвічні вільнолюбні прагнення нашого народу.
Тарас Шевченко як художник займає одне з найпочесніших місць в
українському образотворчому мистецтві. Він прекрасно володів всіма відомими тоді
засобами графічного зображення.
Художній хист прокинувся у Тараса Грогоровича дуже рано - ще в дитинстві. Цей талант привів його до Академії мистецтв, рятував у найтяжчі хвилини життя од відчаю і розлуки.
Живописна спадщина Кобзаря налічує близько 1200 робіт(Олійних робіт, акварелі, сепій, офортів, малюнків).
Весною 1839 року за успіхи у навчанні Тарас був нагороджений Радою академії срібною медаллю другого ступення. 1840 року за першу живописну спробу - картину "Хлопець-жебрак, що дає хліб собаці"(Не збереглася) - Шевченко був удруге нагороджений срібною медаллю, а за картину "Циганка-ворожка" - втретє. Картина написана аквареллю.
Як бачимо, картина "Циганка-ворожка" зображує сцену з народного життя. Це, очевидно і стало причиною того, що Шевченкові жодного разу не присуджувалася срібна медаль I ступеня. Адже сюжети з повсякденного життя вважалися "низькими", не гідними "Високого мистецтва". Без одержання ж срібної медалі I ступеня художник не мав права братися за виконання програми на золоту медаль. Тільки золота медаль давала право продовжити освіту за кордоном.
"Автопортрет. 1840" Зроблений у брюловській манері. Картина овальної форми. Перед нами зосереджене обличчя молодої людини. Гарний, сповнений гідності й граціозності поворот голови до глядача. Світло вихоплює з півтемряви лише обличчя - все інше тане, ховається у напівпрозорих тінях. Художник вдається до засобу, типового для малярства романтизму, - за допомогою світла й тіні підкреслити те, що передусім повинен звернути увагу глядач. Промовистий елемент портрета - очі. У Шевченка - гострий, насторожений, драматичний погляд, що намагається збагнути таємниці життя.
Беспосередньо, найвідоміша нам Шевченкова картина "Катерина". Художник зобразив Катерину босою на тлі типового українського пейзажу: сільська околиця з безкраїм степом, курінь, біля якого сидить селянин-ложкар, віддалік височить козацька могила з вітряком. На другому плані картини, затемненому, спокусник - офіцер на коні. Дівчина повільно йде, низько схиливши голову, трохи підібравши запаску, щоб приховати від людей свою ганьбу.
1843 року Тарас Шевченко їде в Україну. Подорожує Чернігівщиною, Полтавщиною,Київщиною. Під час цієї подорожі Шевченко задумав серію "Живописна Україна". В Україні Шевченко багато працює над портретами, Якщо раніше він виконував їх переважно аквареллю, то тепер малює олівцем. На живописних портретах цього часу найбільше позначився вплив манери К.Брюлова.
У березні 1845 року Шевченко закінчив академію. Йому було надане ойфіційне звання вільного (некласного) художника.
5 квітня 1847 року його заарештували. Першим відомим малюнком Шевченка, зробленим у засланні, є автопортрет у солдатському одязі: сповнені глибокого суму і водночас непокірності очі, горда пряма постава. Свої пейзажі Шевченко - художник не компанував, а змальовував краєвиди, які бачив перед собою. За тематикою пейзажні малюнки Шевченка 1843-1847 рр. можна поділити на дві групи: малюнки на яких зображено сільські краєвиди, і пейзажі, на яких відтворені історичні та архітектурні пам'ятки. Особливо улюблені пейзажні мотиви Шевченка - зображення мальовничих околиць та куточків сіл, містечок, берегів тихих степових річок, ставків, урочищ. Ці твори сповнені справжньої поезії, в них лагідна, мрійлива українська природа знайшла свого натхненного співця. Майстерні вони і з боку малярської техніки. За півроку до смерті Шевченка, 2 вересня 1860 року, Рада академії мистецтв присвоїла йому звання академіка гравюри. Мистецька спадщина Шевченка тривалий час знаходилась у приватних колекціях і не була доступна широкому загалу. Недооцінювання живопису Шевченка пояснюється й тим, що він писав не великі полотна(Найбільша "Катерина"), а твори малих розмірів. До того ж Шевченко був більше графіком, ніж живописцем, чого не розуміли критики, будучи переконаними, що обставини життя і поезія перешкоджали Шевченкові стати великим живописцем. |
|---|
