Село Одрадокам'янка подібне до інших і разом з тим воно особливе мальовниче, загадкове з цікавими людськими долями.
Одрадокам'янка (первинна назва Одрада Кам'янка) Бериславського району засноване 26 травня 1782 року. Належало полковнику Дмитру Матвійовичу Куликовському (близько 1740р.), учаснику російсько-турецьких війн другої половини XVIII століття, власнику земель вздовж р. Дніпро та Джарилгацької затоки (нині м. Каховка, с. Красне Скадовського району, с. Бехтери Голопристанського району).
У "Геогрфічно- статистичному словнику" П. Семенова про село Кам'янка пишеться так: "Кам'янка - старине запорізьке городище Херсонської губернії і повіту, на рукаві р. Дніпро, що називається Підпільною, або Козацькою, при впаданні до цього яру або річки Кам'янка, у мальовничому місці, у 12 верстах на південно-захід від Берислава. Городище було влаштовано запорожцями в 1740 р. як прикордонний пост, з торговим ринком, що носив назву "Кам'яного базару". Тут знаходився полковник з своєю старшиною і командою запорізьких козаків і велася значна мінова торгівля з кримськими і ногайськими татарами. Запорожці називали це місце "Кам'янкою, де стара Січ була", тобто Січ 1710-1711 рр."
Після закінчення російсько-турецької війни 1735-1739 років поміщики-кріпосники почали заселяти землі, Князь Трубецький П.М. отримав у подарунок від Катерини II 29 тисяч десятин землі біля зруйновоної фортеці Кизикермен. Він відправив на нові землі для їх освоєння кріпаків і загін козаків.
Перших поселенців Кам'янки, князь Трубецький виміняв на цуценят у поміщика-кріпосника сім сімей. Це - Богуни, Костенки, Мірошніченки, Матяші, Симоненки, Карпенки та Логвенки. За розпорядженням князя від щедрот його виділено їм для власного обжиття по чверті десятини землі, через це першопоселенців прозвали "четвертаками".
Родом вони були з Мерефи Харківської губернії, Це - земляки звитяжного запорізького кошового Івана Сірка.
За відомостями 1859 року в поміщицькому селі Одраді Кам'янці Херсонського повіту Херсонської губернії налічувався 41 двір з 297 мешканцями - 158 жінок та 139 чоловіків. За даними перепису 1887 р. значилось 86 дворів, у т.ч. 82 - селянських, 1 - єврейський, 3 - міщан (православних), проживало 572 чол. Основне заняття населення - землеробство і рибальство. У селян нараховувалось 242 коня, 20 робочих волів, 250 іншої худоби, 152 свині; діяли і громадська і торгова установи, 3 промислових підприємства.
З 1884 р. князь Петро Миколайович Трубецький організував мукольне виробництво з річною переробккою 24 тис. пудів зерна. Окрім цього існувало Одрадокам'янське сільське товариство, за яким числилось майже 202 десятини землі.
Кількість мешканців постійно зростала. Так, за даними перепису 1916 р. налічувалось 140 дворів та 858 жителів; в 1921 р. - 1127 чоловік у яких було 647 коней, 430 одиниць великої рогатої худоби, 104 вівці,26 свиней, 960 курей. Вирощували пшеницю, ячмінь, картоплю, просо, рапс.
Коли в 1905 році на броненосці "Потьомкін" спалахнуло повстання були і кам'янчани. Це матроси: Вовченко Михайло Іванович, Журавльов Дмитро Мефодійович, Шпильовий Іван Гаврилович і козачанин Шепелев Михайло Денисович. Повстання відбулося недалеко від острова Тендра, всього у сотні кілометрів від Одрадокам'янки. Моряків з "Потьомкіна" було розкидано по каторжних тюрмах, декого таємно страчено. Не минули кари і кам'янчани. Вони відсиділи за гратами різні строки. Один з них - Іван Гаврилович Шпильовий відсидів десять років.
Багато бачило село Одрадокам'янка: німців-окупантів у 1918 році, денікінців, врангелівців, махновців, петлюрівців, григор'ївців.
Було сформовано загін червоної кінноти, який очолив Видриган Захар Петрович уроженець селища Козацьке. Він брав участь у боях проти білої армії на Каховському Плацдармі, а потім у штурмі Перекопу.
В 1920 році в селі була встановлена радянська влада її організаторами були Кириченко Пилип Іванович та Мірошніченко Василь Єгорович.
У 1925 рорці селяни отримали землю у вічне користування. На той час у Одрадокам'янці було: дворів - 222, населення 1325 чоловік, сюди входило село Миколаївка, - 77 дворів, орної землі - 5000 гектарів.
7 лютого 1929 року в селі було створено Товариство по спільній обробці землі (ТСОЗ).
Організаатором і першим головою його став Масюткін Никифор Іванович, першими колгоспниками були Костенко Микита Євменович, Спичак Никифор Степанович. На перших зборах хлібороби дали назву своєму господарству "Нове життя".
До колгоспу приєднались нові господарства. У кінці 1929 року їх набралось 171, з клином землі - 2752 гектари. Потім колективне господарство назвали "Колгосп імені 12-ти річчя Жовтня". Головою колгоспу був Спичак Никифор Степанович.
В цей час колгосп мав: тяглової сили (коней) - 137, корів-41, овець - 29, свиней - 147.
Були й свої дослідники. Мирошніченко Сергій Филимонович спершу був обліковцем, потім його обрали бригадиром. Праював ретельно. Вечорами, а то й ночами, заглядав до газет та книжок, учився, І став агрономом у колгоспі, Завів на полях дослідницькі ділянки пшениці, жита, вівса, картоплі, ячменю, соняху.
Робив, як радила наука, разом з тим використовував дідівські секрети, Почали збирати врожай - самі здивувалися. На дослідницьких ділянках він вийшов набагато більший, ніж на звичайних.
Успіхи колгоспу помітили в Херсоні і в Москві. Було запропоновано відібрати з врожаю експонати для ВДНГ (1936 р.) Виставлене на ВДНГ збіжжя колгоспу з Одрадокам'янки викликало увагу спеціалістів. Про Мирошніченка Сергія почали писати газети. А потім преміювали його дослідницькою лабораторією.
Працював Сергій як ніколи. І в лабораторії, і на ланах, і з людьми. На все вистачало часу і сил. Та не довго радувався успіхам колгоспний агроном на Вітчизну напав фашист. 21 серпня 1941 р. с. Одрадокам'янка було окуповано фашистськими загарбниками. Звільнено від окупантів військами Червоної армії 11 березня 1944 року.
Немає коментарів:
Дописати коментар